Та хіба знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пересилила російську силу!
Є люди, які мають страстишку напаскудити ближньому, іноді зовсім без усякої причини.
Унтер-офіцерша набрехав вам, нібито я її висік; вона бреше, їй-богу, бреше. Вона сама себе відшмагала.
Незліченні, як морські піски, людські пристрасті, і всі не схожі одна на іншу, і всі вони, низькі і прекрасні, спочатку покірні людині і потім вже стають страшними володарями його.
А повернись-но, сину!
Обов’язок для мене справа священне, закон – я німію перед законом.
Молодість щаслива тим, що у ній є майбутнє.
Швидко все перетворюється в людині; не встигнеш озирнутися, як уже виріс усередині страшний хробак, самовладно звернув до себе всі життєві соки.
Давненько не брав я в руки шашок!
Воно, звичайно, Олександр Македонський герой, але навіщо ж стільці ламати?
Ні, це неможливо вигнати: він говорить, що в дитинстві його мамка забила, і з тих пір від нього віддає трохи водкою.
Я тебе женю так, що і не почуєш.
Їй-богу, і почестей ніяких не хочу. Воно, звичайно, заманливо, але перед чеснотою все порох і суєта.
Підніміть мені повіки: не бачу!
Звичайно, прілгнул трохи; да ж не прілгнувші ані слова ніяка мова.
Я тебе породив, я тебе і вб’ю!
Ні, хто вже кулак, тому не розігнутися в долоню.
Як не дурні слова дурня, а іноді бувають вони достатні, щоб збентежити розумної людини.
Нічого немає сердитее всякого роду департаментів, полків, канцелярій і, словом, будь-якого роду посадових станів. Тепер уже всякої приватна людина вважає в особі своєму ображеним все суспільство.
Дитину охрестили, причому він заплакав і зробив таку гримасу, наче передчував, що буде титулярний радник.
Газета може втратити репутацію. Якщо всякий почне писати, що у нього втік ніс, то … І так уже говорять, що друкується багато невідповідностей і неправдивих чуток.
