Людина вмирає стільки раз, скільки разів втрачає близьких.
Не можна нічого утримати … щастя і почуття – це пил на кінчиках пальців. Раз – і його немає. Ось тільки що все було, ось ти тільки що тріпотів …
Чим більше втрачаєш, тим більшу силу отримуєш у відповідь.
Швидше за все втрачаєш те, що тримаєш в руках; коли залишаєш сам – втрати вже не відчуваєш.
Як би давно це не трапилося, біль від втрати близьких залишається назавжди. Самотність не можна забути …
Краї безодні зімкнулися, дихати нічим. Стоїш на дні і розумієш – занадто пізно.
Я просто завжди думав, що у нас ще є час …
Хочеш, я заберу на небо і переконаю Богів відставити місяць ще на кілька годин? А хочеш, побудую сходи до веселки,щоб ти змогла туди піднятися? Хочеш, я віддам свою душу, аби вони тебе у мене не забирали! Хочеш я переверну світ … Тільки дихай …
Смерть проходить по Землі, розлучаючи близьких людей, щоб потім вони змогли з’єднатися у вічності.
Друзі завжди живуть в серці один одного навіть після того як один помре, в серце другого він залишиться навічно.
Чоловік втрачає, якщо нічого не виграє. Жінка виграє, якщо нічого не втрачає.
Кожна втрата – це не тільки кінець, а й початок чогось нового. Зовсім не схожого на те, що було.
Втративши його, я втратила все.
Знаходиш тільки тоді, коли не знаєш, чого шукаєш. А розумієш, що знайшов, найчастіше тільки тоді, коли вже втратив.
Рано чи пізно ми все втрачаємо своїх героїв.
Дитинство – це те, що ми втратили в часі, але зберегли в собі.
Не можна втратити те, чого немає. Не можна зруйнувати те, що не побудовано. Можна лише розвіяти ілюзію того, що здається реальним.
Довіра, як і життя, втрачається один раз …
Ти пішов так раптово … Немислимо, що ось так перервалася твоє життя, нам залишилися лише сльози та істина: Згадуй і весь час молися.
Душа від всього зростає, найбільше ж – від втрат.
