Немає сенсу вимагати у людей того, чого у них немає – наприклад, почуттів, яких вони не відчувають.
Зло не варто подиву, горю нічого дивуватися. Дивуватися треба щастя, бо щастя – небилиця.
Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.
Знаєш, що найсумніше в житті? Коли не знаєш, заради чого живеш. Ти прокидаєшся вранці і довго придумуєш причину, щоб піднятися з ліжка.
Жодна любов ще не вмерла своїм життям … вбивали … вбивають … і будуть вбивати ….
І в душу я свою врата закрила. Кому – то мене просто не зрозуміти … Мені часто кажуть, що я красива … Мені б красу на щастя обміняти …
Ніколи не повертайся в минуле. Воно вбиває твоє справжнє.
І якщо зустріну тебе знову … я приховаю біль … я актриса, я зіграю свою кращу роль …
Ніколи не говори людям про свої проблеми, 80% ними не цікавляться, решта 20% раді що вони в тебе є.
Іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.
Ніколи не переставай посміхатися, навіть коли тобі сумно, хтось може закохатися в твою посмішку.
І ти зараз не зі мною, і мені тебе не зрозуміти, я продовжую любити і чекати ….
Ніхто не зустрічає свій ідеал двічі в житті. Та й один раз рідко хто його знаходить.
І померти одного разу буде мені не страшно … Лише важливо знати, що не дарма …
Ніщо не виснажує тіло і душу людей так, як виснажують тужливі думи. І ослабли люди від дум …
З забули мене можна скласти місто.
Ніщо так не чіпає чоловіка, як сльози коханої жінки, і ніщо не дратує його так, як сльози жінки, яку він вже перестає любити.
З прихильності народжується печаль, з прихильності народжується страх; у того, хто звільнився від прихильності, немає суму, звідки страх?
Але знаєш, тонуть адже не тому, що плавати не вміють. Тонуть, коли немає сил залишатися на березі.
