Між співчуттям і розрадою лежить океан сліз.
Всі старі рубці на душі можна видалити … якщо обдерти її заново і заживо …
Міняю кілограм смутку на кілограм пуху – розвію за вітром … Або на кілограм цукерок, теж непогано.
Все людське сумно. Таємний джерело гумору не радість, а горе. На небесах гумору немає.
Мені погано. Це не та хвороба, яку може вилікувати лікар, вона всередині, у мене в грудях. Там все порожньо, наче мені вирвали серце.
Все, що ти любиш, помре. І коли ти зустрічаєш когось особливого, можеш не сумніватися: одного разу його не стане. Він зникне з твого життя, назавжди.
Моє серце плаче, біль в душі не сховаєш …
Завжди знайдуться люди, які заподіють тобі біль. Потрібно продовжувати вірити людям, просто бути трохи обережнішим.
Мій світ – це маленький острівець болю, плаваючий в океані байдужості.
Всього міцніше на землі – печаль, І довговічніше – царське слово.
Мій улибатор сьогодні вийшов з ладу …
Всім від мене щось потрібно, я сама не потрібна нікому …
Молодість закінчується тоді, коли розумієш, що листи календаря відриваються, а ти – ні.
Все-таки дуже боляче розчаровуватись в тих людях, яких підпускати занадто близько до себе …
Молю тебе я про одне, побудь зі мною милий мій. Молю тебе я милий мій, повернися до мене рідний мій.
Ви бачите мій одяг, але не бачите мою душу. Ви знаєте моє ім’я, але не знаєте мою історію. І найжахливіше – вам цього достатньо.
Моя душа вже не горить суцільно болем, як напередодні. Від того болю лише довга кривава смуга. Я вже знаю, де я порізався, а де цілий. Біль знайшла своє місце.
Вимирають не тільки рідкісні види тварин, а й рідкісні види почуттів.
Моя помилка в тому, що я очікував плодів від дерева, здатного приносити тільки квіти.
Де ми з тобою зробили помилку? А ніде. Ми занадто дрібні в цьому світі, щоб розуміти правильність своїх вчинків.
