На військовій службі повинна бути дисципліна – без неї ніхто б і пальцем для діла не ворухнув. Наш обер-лейтенант Макіївці завжди говорив: «Дисципліна, бовдури, необхідна. Не будь дисципліни, ви б, як мавпи, по деревах лазили. Військова служба з вас, йолопи, людей зробить! » Ну, хіба це не так? Уявіть собі парк, скажімо, на Карлаку, і на кожному дереві сидить солдат без дисципліни. Це мене страшенно лякає.
У війні не буває другого призу для тих, хто програв.
Солдату належить бути здорову, хоробрий, тверду, рішучість, правдивість, благочестивий.
Служба і дружба- дві паралельні лінії: не сходяться.
Війна, як коханка – веде чоловіків у жінок.
Війна – це серія катастроф, які ведуть до перемоги.
Держава створює, розвиває свою міць і гине разом з армією, без армії немає незалежності, немає свободи, немає самої держави.
Генерал – це єфрейтор, якого багато разів підвищували в званні.
В людині все повинно бути прекрасно – погони, кокарда, спіднє, інакше це не людина, а ссавець.
Клубні політики, які виступають проти постійних армій, – навіжені. Варто государю розпустити свої війська, дозволити зруйнувати свої фортеці і проводити час за читанням Гроція, як він не процарствует і півроку.
Найшвидший спосіб закінчити війну – програти її.
Коли вибухає війна, люди зазвичай говорять: «Ну, це не може тривати довго, занадто це нерозумно». І дійсно, війна – це і справді дуже нерозумно, що, втім, не заважає їй тривати довго.
Армія, як і змія, пересувається на череві.
