Честь – ось справжня краса!
Людина боягузливий, що втратив всякий сором, може погодитися на всяку гидоту.
Ми часто відчуваємо сором і червоніємо за інших тільки тому, що іноді приймаємо занадто близько до серця справи інших.
Чиста совість гасить спрагу легковажних забав.
Могутні сили, що руйнують міста і знищують держави, залишаються все ж безпорадними проти однієї людини, якщо у нього достатньо волі і душевної безстрашності, щоб переможці мільйонів не могли підкорити собі одного – вільну совість.
Не має рації був Геродот, сказавши, що разом з одягом жінка совлекает з собою сором, навпаки, жінка цнотлива, знімаючи одяг, вбирається в сором, і чим більше сором’язливості між подружжям, тим більшу любов це означає.
Сором є дорогоцінна здатність людини ставити свої вчинки у відповідність з вимогами тієї вищої совісті, яка заповідана історією людства.
Совість є закон законів.
Совість, внутрішній голос, який попереджає, що хтось, може бути, спостерігає за нами.
Самі закоренілі пройдисвіти і ті розуміють, що в соромиться людині є щось виділяє його з маси нероб і дурнів.
Неналежна честь гірше образи.
Я соромлюся, отже, існую, чи не фізично тільки існую, а й морально.
Поняття про честь – найсильніший стимул моральності, ніж всякі карного кодексу.
Совість робиться заскорузлої тільки завдяки злочинності і ницості.
Хто не соромиться свого вчинку, той подвійно винен.
Чиста совість не боїться бути на людях, а погану лякає і самотність.
Порядз законами державними є ще закони совісті, що заповнюють упущення законодавства.
Є сором, що веде до смерті, і сором, що веде до життя.
Втрачений сором не повернеться.
Що стосується сорому, то цікаво, що іноді скромні люди, будучи тільки свідками непристойної вчинку, відчувають відчуття, схожі на відчуття сорому.
