Знання предмета для поета те ж, що міцність матеріалу для архітектора.
Поезія – моя держава, Я вічний підданий її.
Поезія не в формі думки, а в самих думках.
Що може бути гірше для природженого поета, ніж народитися в століття розуму!
Поет завжди простак.
Форму думок може приймати будь-що, а в форму поезії можна втілити навіть їх повна відсутність.
Для поезії ідея – це все … Поезія вкладає почуття в ідею …
Поети бажають бути або корисними, або приємними.
Коли не можуть злетіти думками то вдаються до високого стилю.
У багатьох людей віршування – це хвороба росту розуму.
Щоб насолоджуватися творчістю поета, треба, я вважаю, любити і ту культуру, до якої він належить.
Молоді поети ллють занадто багато води в свої чорнило.
У свій час своя поезія в природі.
З усіх представників роду людського заздрості і лихослів’я найбільше вдаються погані поети.
Не всякий, хто може писати вірші, поет.
Справжній поет мріє наяву, тільки не предмет мрій володіє їм, а він – предметом мрій.
Поети мають щось спільне з єретиками, що вони завжди захищають свої твори, але що совість їх ніколи не залишає їх у спокої.
Де закінчується слово, там починається музика.
Аналіз – не справа поета. Його покликання – відтворювати, а не розчленовувати.
Справжній поет відчуває себе дитиною в навколишньому світі.
