Людина вихований грає так, як він вихований. А ми люди невиховані і можемо і джаз грати, і рок, і панк. Можемо і мінімальну музику грати, і шумову.
В порожнечі, та не в образі.
Святе місце не буває без гріха.
Це просто форма епатажу, коли на людях з’являєшся в такому стані, коли незрозуміло, як можна на ногах якось триматися. Це теж певний руйнування канонів. Ми аж ніяк не очкарики-інтелігенти, які сидять вдома, читають розумні книжки і слухають розумну музику.
Життя – це … Життя … Життя – це … Життя – це єдине, це єдине диво, по-моєму, яке на Землі існує взагалі. Зовсім незрозуміле і незрозуміле. Це те, що з області, яка не вписується ні в які ні в релігії, там, ні там, ні в буддійські, ні в іудейські, ні християнські там, і так далі.
Ніхто не хоче всіх спасти і бути за те розп’ятим.
Повну яму ворогів народу я вкрию сухим листом.
Думав – встану на повний зріст
Думав – упаду особою
Думав – гукну на повний рот
Думав – втоплюся в сльозах
А ось тихо сиджу і беззвучно мовчу.
Занадто далеко, щоб дотягнутися.
Прилетить сьома куля
Догодить в твою голову
Тут і згадаєш
Тут і скажеш –
Ну, хлопці, ви даєте.
Задуши слухняними руками.
Крізь вогні, крізь ліси – на слухняного килимі.
Захований за рогом.
Слизьким вузликом доpога затягнулася, заpвалась.
Прихильникам порядку нашкодь якомога більше.
Солодкі цукерки хвилинних послаблень.
Головне, що дощик забрав смітинку.
А раптом все те, що шукаємо, знаходиться при розтині.
Люди сатаніють, вмирають, перетворюючись.
Свої подумали, що я чужий.
Я йду по весняній воді.
В безглуздому калейдоскопі днів.
Я вважаю, все, про що має сенс говорити – це тільки зокрема. Тому що все, що стосується узагальнень – це дуже річ складнаі зрозумілі тільки на рівні не людей, скажімо, а якихось інших істот, які над нами. Архетипів, може, якихось.
