Немає нічого більш стимулюючого, ніж коли все йде не так, як треба.
– Револьвер не забули?
– Так і знав, що щось забув.
– Я думав – вимкнути плиту.
– Це теж.
Як жахливо було б жити в світі, де не було з ким би поговорити про поезію, про живопис, про політику, де кожен знає тільки те, що йому потрібно для справи.
– Дивне відчуття, я ніколи не прокидалася в наручниках …
– А я прокидався, голий ….
Мій мозок бунтує проти відсутності роботи. Застій згубний.
Ватсон, я можу вас втішити, справа в тому, що таких людей як я в світі дуже небагато, може бути навіть я такий один.
ФАКТИ, ФАКТИ, ФАКТИ! Я не можу сторі будинок без цементу!
Немає нічого більш неясного, ніж очевидний факт.
Голод сильніше чоловічої солідарності, а?
Поліцейський: З вас міг би вийти непоганий злочинець.
Холмс: А з вас – непоганий поліцейський.
Я переглядав свої нотатки про наших розслідуваннях за останні сім місяців. Хочете дізнатися мій висновок? У мене психічний розлад.
Справа в тому, що це одна з моїх звичок, під ці звуки мені краще думається, а зараз якраз є про що подумати.
І поки мертві розгулюють, живі будуть заповнювати ці труни.
– Інспектор Лестрейд хоче, щоб ви пішли зі мною.
– Він заблукав по дорозі в Скотланд-Ярд? Ватсон, візьміть з собою компас.
Прийнято вважати, що в зіниці убитого залишається зображення вбивці в останній момент перед смертю, я провів ряд дослідів і можу з упевненістю сказати: абсолютна нісенітниця, дорогий Ватсон, щоб вас утішити, я можу зіграти що-небудь більш звичне для вашого слуху .
– Як Ви смієте грубіянити жінці, яка запросила нас в свій намет і пригостити нас їжаком?
– І це говорить той, хто скидає жінок з поїзда!
– Чаю, містер Холмс?
– Він отруєний, люба?
– У Вас досить отрути.
Справа в тому, що я відразу помітив, що у нього дуже вузьке коло інтересів, він не знає найпростіших речей, хоча досконало знає кримінальне право, хімію, вірніше той його розділ, який стосується отрут і вибухових речовин, знає все про зброю: холодному і вогнепальну, ймовірно непогано стріляє.
