Ми, каже, і дворянам не поступиться. Так дворянин … ах ти, пика!
– Дворянин вчиться наук: його хоч і січуть в школі, так за справу, щоб він знав корисне.
Боже мій, який суп! Я думаю, ще жодна людина в світі не їв такого супу: якісь пір’я плавають замість масла.
Ще хлопчисько, «Отче наш» не знаєш, а вже обмеривать; а як разопрет тобі черево так набьyoшь собі кишеню, так і запишався! Фу ти, яка дивина! Тому, що ти шістнадцять самоварів видуешь в день, так тому й величається? Так я плювати на твою голову і на твою важливість!
Легкість в думках незвичайна.
Ось ти тепер валяєшся на підніжку моїм. Від чого? – від того, що моє взя? Ло; а будь хоч трошки на твоєму боці, так ти б мене, каналія, топче по саму бруд, ще б і колодою зверху нагріб.
Я б, зізнаюся, більше нічого й не вимагав, як тільки роби мені відданість і уваженье, уваженье і відданість.
Он він тепер по всій дорозі заливає дзвіночком! Рознесе по всьому світу історію. Мало того що підеш на посміховисько – знайдеться щелкопер, писаки, в комедію тебе вставить. Ось що прикро! Чину, звання не пощадить, і будуть всі посмішка і плескати в долоні. Чому смієтеся? – Над собою смієтеся!
І в ту ж хвилину по вулицях кур’єри, кур’єри, кур’єри … Можете уявити собі, тридцять і п’ять тисяч одних кур’єрів!
Я б усіх цих писаки! У, щелкопёри, ліберали прокляті! Чортове насіння! Вузлом б вас усіх зав’язав, в борошно б стер вас всіх так біса в підкладку! В шапку туди йому!
Мене завтра ж зроблять зараз в фельдмаршалом.
Так трошки пройшовся, думав, не пройде чи апетит – немає, чорт візьми, не проходить.
Ну, ну, ну … залиш, дурень! Ти звик там звертатися з іншими: я, брате, не такого роду! Зі мною не раджу.
Шкода, що Иохим не дав напрокат карети, а добре б, чорт забирай, приїхати додому в кареті, підкотити таким собі чортом під ганок до якого-небудь сусідові поміщику, з ліхтарями, а Осипа ззаду, одягнути в ліврею … Уявляю, як б все переполошилися: «хто такий, що таке?» А лакей входить: (витягаючи і представляючи лакея) «Іван Олександрович Хлестаков з Петербурга, накажете прийняти?»
Я запросив вас, панове, з тим щоб повідомити вам дуже неприємне звістка: до нас їде ревізор.
А, чорт візьми, славно бути генералом!
Боже мій, який суп! Я думаю, ще жодна людина в світі не їв такого супу: якісь пір’я плавають замість масла.
Чого смієтеся? – Над собою смієтеся!
Це сокиру, засмажений замість яловичини.
Немає людини, яка б за собою не мав якихось гріхів. Це вже так самим богом влаштовано.
Чай такий дивний: смердить рибою, а не чаєм.
Прілгнул трохи; да ж не прілгнувші, ані слова ніяка мова.
