Суші. Саме так мене називала дружина. Холодний, як риба.
Ми не господарі власного життя. Ми пов’язані з іншими минулим і сьогоденням. І кожен проступок, як і кожну добру справу, народжують нове майбутнє.
– Блайзер – клубний піджак. – Для «Будинку культури», чи що? – Туди теж можна.
Мене звуть Бонд. Джеймс Бонд.
Ми не господарі власного життя. Ми пов’язані з іншими минулим і сьогоденням. І кожен проступок, як і кожну добру справу, народжують нове майбутнє.
– Голову вперед! Груди вперед! – Груди? Ви мені лестите, Віра. – Вам все лестять.
Ти мене заводиш, дитинко.
Закоханий чоловік буває іншим. Він дивиться глибоко глибоко в очі до того, кого любить. Настільки глибоко, що в цей момент ти завмираєш, і тобі нікуди не хочеться йти. Хочеш провести всю нескінченність в цьому місці. Тобі буває все одно, навіть якщо буде горіти планета. Немов у всьому всесвіті залишилися ви одні.
Ми вас любимо … в глибині душі. Десь дуже глибоко.
– Кажуть, що ти портвейн з горілкою заважаєш. – Ну і що? Говорив, а він «коктейль», «коктейль» … Хіппі волосатий.
Один танець, один поцілунок, один погляд, – це все що дано, і все один крок і два варіанти: «разом жили душа в душу» або «про це той чоловік з яким ми ходили кудись …»
Штірліц, а вас я попрошу залишитися!
Ви хочете заарештувати мене за паління?
Стара любов – як порожня пляшка з-під шампанського. Її було наповнюють заново, а купують нову.
Я вся така раптова …. вся незграбна така …. така суперечлива вся.
Стріляєш так само погано, як і готуєш.
Часом ми настільки зайняті ворогами, що не пам’ятаємо про друзів.
– Я полюбив!
– Ти? Ти любити не здатний, як всі таємні еротомана.
Да прибуде з тобою сила.
Я бачив дивовижні речі, але ніяк не міг забути твоє обличчя … Це єдина таємниця, яку я не розгадав.
Тренуйся краще … На кішках.
