Осень..холод .. туга .. сумую за тобою! …
Знаєш, я не розумію, чому я відчуваю себе погано … мені, напевно, необхідно обстежитися … хоча … я дуже сумую за тобою … мабуть, це серце затискає … а ти … егоїст, хоч і улюблений ….
Я рада, що думки про тебе розбавляють мою нудьгу.
Знаєш, я дуже скучила. Але, чесно, навіть не знаю – за тобою або по собі поруч з тобою.
Піду, поїду, буду відпочивати, а ти на мене залишишся нудьгувати!
Я сумую, шалено сумую За твоїм світло-карих очей, Їх томяще – бездонної раю, Їх непізнаним мною чудесам. Я шалено сумую за світлу, наповнює їх зсередини, оживити цю планету, відображає полум’я любові. Я не думала колись, що можна Так шалено, так сильно нудьгувати, Так безглуздо, так безнадійно Захлинувшись сльозами, кричати … Я не думала колись, як швидко Наша пам’ять спалює мости … Я не знала, що в житті немає сенсу Без моєї світло-карою мрії.
Невже я одна НЕ сумую за школі і своїм однокласникам.
А пам’ятаєте як наші бабусі розповідали нам казки на ніч що б спали без всякої тривоги .. я так скучаю …
Я б проміняла всю цю псевдо – дружбу на твоє я теж у відповідь на моє я сумую …
І що мені робити. ми з ним зустрічаємося, не довго. каже, що любить, сумує .. і т. д … а всім ….
Я так сумую за тобою. Поскучати і ти за мною .. хоч трохи ..
Я неможливосумую, я дуже хвора, я майже вмираю. А де то ти і нічого не дізнаєшся ….
Скучаю – це теж привід. то чи напитися, то чи зателефонувати.
Бувають такі слова, яких ми не вживаємо. Я до НЬОГО не говорила: “БЕЗУМНО”. А тепер що не БЕЗУМНО ЛЮБЛЮ, так БЕЗУМНО СКУЧАЮ ..
Навіть дощ сміється, а не плаче … Цілий світ світліше і чистіше стало … Як часом для серця багато значить … твоя фраза: Як же я нудьгував …
Будинки сиджу, скучаю. Приходить мама: -Так, ти що сидиш, там твій колишній з новою якийсь ходить, швидко встала одяглася класно, і пішла хлопців шукати! Нехай подивиться на кого тебе проміняв!
Чи не сумуй, я тобі приснюсь.
А адже найжахливіше, коли наважуєшся сказати людині: -Я сумую … А у відповідь: ти-ши-на.
По-справжньому нудьгувати – це коли душа вимагає людини. чи не тіло вимагає, а душа. коли людину вивертає навиворіт від нестачі рідних рук і очей. ось тоді ти хочеш кричати на весь світ, як ти сумуєш.
Напевно, правда, скучила.
