Для нас втрата Ленінграда в усіх відношеннях була б серйозним ускладненням стратегічної обстановки. У разі захоплення міста ворогом і з’єднання тут німецьких і фінських військ нам довелося б створювати новий фронт, щоб обороняти Москву з півночі, і витратити при цьому стратегічні резерви, які готувалися Ставкою для захисту столиці. Крім того, ми неминуче втратили б потужний Балтійський флот.
Велич подвигу під Москвою полягає в тому, що силою ми німців не перевершували.
Досвід бойових дій показав, що ворог був дуже чутливий до всякого роду проявам активності з нашого боку. Контрудари і контратаки змушували супротивника наступати в уповільненому темпі. Замість того щоб кинути на головному напрямку максимум ударних сил, німецьке командування часто обмежувалося напівзаходами. А це давало нам можливість виграти час, яке було необхідно для організації активного контрманевра.
Давно відомо, що сміливість міста бере. Але, виявляється, міста бере і хитрість.
Два найважливіші чинники: впровадження в свідомість наших воїнів і населення непохитної впевненості в нашій перемозі і необхідність накопичення резервів з метою збільшення глибини оборони фронту. Здійснення несподіваного для супротивника удару силами 8-ї армії мало дати негайний результат.
Я прожив життя з свідомістю, що приношу користь народу, а це головне для будь-якого життя.
Як показав подальший хід подій, план цей виявився дієвим і ефективним.
Зізнаюся, робота за письмовим столом була для мене, людини військового, справою нелегкою.
… Зізнаюся, робота за письмовим столом була для мене, людини військового, справою нелегкою. Закінчення «Спогадів і роздумів» – це підбиття підсумку всього мого життя. У ній у мене, як у будь-якої людини, були свої радості, засмучення, втрати. Озираючись назад, людина мого віку неминуче все розкладає по полицях: що було головним, а на що і не варто звертати уваги. Для мене головним було служіння Батьківщині, своєму народу. І з чистою совістю можу сказати: я зробив все, щоб виконати цей свій обов’язок. Дана книга є, можливо, останнім з того, що я вважаю зобов’язаним зробити.
