Чому не підняти голос проти лиходіїв минулого, знаменитих основоположників забобони і фанатизму, тих, хто вперше схопив на вівтарі ніж, щоб віддати на заклання норовливих, які не бажають прийняти їх погляди?
Забобон – найстрашніший ворог людського розуму.
Скільки дурниць говориться людьми тільки з бажання сказати що-небудь нове.
Невігластво – найбільший недуга людства.
Найбільш забобонні епохи були завжди епохами найжахливіших злочинів.
Вдячність не завжди красномовна.
Хто обмежує свої бажання, той завжди досить багатий.
Фанатизм по відношенню до забобонів – то ж, що марення по відношенню до лихоманки, що сказ по відношенню до гніву.
Чудова думка втрачає всю свою ціну, якщо погано виражена, а якщо повторюється, то наводить на нас нудьгу.
Тільки слабкі скоюють злочини: сильному і щасливому вони не потрібні.
Не бійтеся висміювати забобони, друзі мої. Я не знаю кращого способу вбити марновірство, ніж виставити його в смішному вигляді. Що це сталося смішним, не може бути небезпечним.
Знатибагато мов – значить мати багато ключів до одного замку.
Читаючи древніх мудреців, часто знаходиш щось своє.
Честь – це діамант на руці чесноти.
Мова має велике значення ще й тому, що з його допомогою ми можемо ховати наші думки.
Бачити і робити нове – дуже велике задоволення.
Це дивне поняття честі – порожній привид, який приймає за чесноту, це любов до слави, а не до справедливості, боязнь докору, а не вади. Любіть чеснота, не шукаючи її блиску; честь – в серце.
Спосіб нагнати нудьгу полягає в тому, щоб говорити рішуче все.
Чудеса прекрасні, а втішити брата, допомогти другу піднятися з глибини страждань, пробачити ворогові його помилки – це найбільші у світі чудеса.
Нескінченно маленькі люди мають нескінченно велику гордість.
Мистецтво бути нудним полягає в тому, щоб говорити все.
