Можна любити зиму і нести в собі тепло, можна надавати перевагу літо, залишаючись осколком льоду.
Серпень – один місяць, який потрібно провести як три.
Адже зараз літо, забув? Все тільки починається!
Тому запиши собі: будинок – тут, літо – буде, цю людину – люблю.
Серпень – це як вечір неділі.
Так літо ж! Не встигнеш озирнутися – бах! – і пішло! Давай швидше!
Вино з кульбаб. Самі ці слова – точно літо на мові. Вино з кульбаб – спіймана і закупорене в пляшки літо.
Серпень – це такий своєрідний реквієм за літом. По сонцю, по безтурботності. І потім всі ці останні вікенди, ті ж прогулянки з друзями. А в повітрі все одно відчувається, що скоро осінь.
Літні ночі – дикі, самі неспокійні.
Це ще від зимового одягу, – промайнуло в голові. – Влітку буде легше. Влітку завжди легше. Але до літа має щось змінитися, інакше я до літа не доживу.
Серпень – це зрадник літа.
Літо – це сонячне щастя, гарний настрій, кінець депресій, красивий загар і нескінченна радість.
Є щось прекрасне в літі,
А з літом прекрасне в нас.
Серпень – місяць, коли в автобусі неможливо відкрити вікно, яке не можна було закрити в грудні.
Літо – це поцілунок сонячного зайчика, солоний бриз моря, полуниця і багато-багато сонця.
Пташки співають джаз, від фонтанів за милю несе свіжістю, з вікна першогоповерху стирчать чиїсь згарища п’яти. Ось воно, літо!
Ах наше північне літо – карикатура південних зим.
Море і небо – два літніх символу нескінченності.
Тут і там валялися трупи, калюжі крові стояли на бруківці. Мені запам’ятався білий метелик, пурхає посеред вулиці. Літо залишається влітку.
Ах, літо червоне, любив би я тебе, коли б НЕ пил, так спека, та комарі, та мухи …
