Людина виховується в навколишньому його культурному середовищі непомітно для себе.
Не упускайте випадку знаходити цікаве навіть там, де вам здається нецікаво. На землі немає нецікавих місць – є тільки не цікавляться люди, люди, які не вміють знаходити цікаве, внутрішньо нудні.
Слова в поезії означають більше, ніж вони називають, «знаками» чого вони є. Ці слова завжди є в наявності в поезії – тоді чи, коли вони входять в метафору, в символ або самі ними є, чи тоді, коли вони пов’язані з реаліями, які вимагають від читачів деяких знань, тоді чи, коли вони пов’язані з історичними асоціаціями.
В матеріальному світі велике недоречний в малому. У сфері ж духовних цінностей не так: в малому може вміститисянабагато більше, а якщо у великому спробувати вмістити мале, то велике просто перестане існувати.
Для внутрішньо багатої людини весь навколишній світ невичерпно багатий.
В розмові з іншими вмійте слухати, вмійте помовчати, вмійте пожартувати, але рідко і вчасно. Займайте собою якомога менше місця.
Тому за обідом, не кладіть лікті на стіл, обмежуючи сусіда. Чи не намагайтеся надмірно бути «душею товариства». У всьому знайте міру, то не будьте нав’язливими навіть зі своїми дружніми почуттями.
Чув хороший анекдот: «Чим відрізняється академік від звичайного вченого?» – «Нічого, – тільки він цього не знає».
Помітити красу в природі, в селищі, місті, не кажучи вже – в людині, крізь все заслони дрібниць – це значить розширити сферу життя, сферу того життєвого простору, в якому живе людина.
Відсутність совісті у людей, зайнятих в господарстві, в економіці, завдає шкоди матеріальний. Відсутність совісті у людей, відповідальних за культуру, завдає шкоди духовний. Але якщо в економіці можна надолужити згаяне, то збиток в культурі найчастіше непоправний.
Коли людина свідомо чи інтуїтивно вибирає собі в житті якусь мету, життєве завдання, він разом з тим мимоволі дає собі оцінку. По тому, заради чого людина живе, можна судити і про його самооцінці – низькою або високою.
Не повинно бути сліпих до краси, глухих до слова і справжньої музики, черствих до добра, безпам’ятних до минулого. А для цього потрібні знання, потрібна інтелігентність, дающаяся культурою.
Тяжко голові без плечей, біда тілу без голови.
Слід пам’ятати одну забуту істину: в столицях живе переважно «населення», народ же живе в країні багатьох міст і сіл. Найважливіше, що потрібно зробити, відроджуючи культуру, – це повернути культурне життя в наші невеликі міста.
Петербург-Ленінград – місто трагічної краси, єдиний в світі. Якщо цього не розуміти – не можна полюбити Ленінград. Петропавлівська фортеця – символ трагедій, Зимовий палац на іншому березі – символ полоненої краси.
Росія – не абстрактне поняття. Розвиваючи її культуру, треба знати, що вона представляла собою в минулому і чим є зараз. Як це ні складно, Росію необхідно вивчати.
Розумна доброта – найцінніше в людині.
Моральний дальтонізм: ми розучилися розрізняти кольори, точніше – відрізняти чорне від білого. Крадіжка є крадіжка, безчесний вчинок залишається безчесним вчинком, як би і чим би вони не виправдовувалися! А брехня є брехня, і я не вірю, що брехня може бути на спасіння.
Поганий смак губить навіть талановитих авторів.
