Коли у якої-небудь однієї релігії виникає претензія змусити все людство прийняти її доктрину, вона стає тиранією.
Світ повний звуків! Звуки – все ми самі! і тільки Бог тихенько ходить між нами.
А обідня – це те ж, що і обід?
Бог дає людині не те, що він хоче, а те, що йому треба. Тому не питайте »За що», а подумайте »Для чого».
Я думаю, що вечір ми можемо закінчити розмовою про людську душу. Всі найбільші релігії вчать нас, що після закінчення життя душа не гине. Так що ж означає померти?
Я все більше приходжу до переконання, що про Бога не можна судити по створеного ним світу: це лише невдалий етюд.
Регулярне відвідування церкви так само не здатне зробити людину християнином, як регулярне відвідування гаража не здатне зробити людину шофером.
Життя це важка справа. І вона стає нестерпноважка, коли з неї виходить інакше Бог.
Будівля клубу атеїстів і церква стоять по сусідству, як сказати: хочете вірте, хочете ні.
Ми – слухняні ляльки в руках у Творця! Це сказано мною не заради слівця. Нас по сцені Всевишній на ниточках водить І пхає в скриню, доводячи до кінця.
