Ти колись плакав, подивившись на небо, наповнюючись пристрасної красою?
Я відправляю повітряний поцілунок в небо, що б воно передало його тобі де б ти не був.
Вона довго може дивитися в нічне небо. І все чекає коли ж впаде зірка. Вона вірить в чудеса і знає, що буде обов’язково щаслива.
Твої очі обіймають небо, твої очі роблять мене слабкою.
Для люблячих, як і для птахів, необхідно не тільки гніздечко, а й небо.
Пішла любов як зірка, яскраво сяюча колись на небі. Навіть згаснувши, вона залишає свій слід.
Мої блакитні очі для тебе небо.
Є видовище величніше, ніж море, – це небо; є видовище величніше, ніж небо, – це глиб людської душі.
Чи не окрилює того, з ким не збираєшся в небо.
У кожного з нас на небі є свій ангел.
Все, що з нами відбувається в житті, виходить з небес.
Якщо дивитися на небо, то з ним можна обмінюватися поглядами.
Найбільше вірять в свою зірку маршали.
Ніби лежиш на спині, як тоді в Іспанії (ми спали у дворі), і дивишся вгору крізь гілки олив, вдивляєшся в зоряні коридори, в моря, океани зірок. Відчуваєш себе часткою світобудови. Я плакала. Мовчки.
З віком остигають навіть зірки.
Якби можна буловирвати з грудей серце і на його місце вкласти холодну зірку, було б куди краще … А часом і легше.
Жінки – вони як зірки, найяскравіші – наднові.
Якщо зірки тебе не помічають, не переймайся! Їх багато, а ти один.
Любов сильніше, і вона допомагає нам рости. Вона вчить нас розуміти ангелів, зірки і чудеса.
Довго-довго висить
самотнє хмарка в небі,
зачепившись за місяць …
