Зима формує наш характер і виявляє краще в нас.
Зима – це час, коли книги стають живими!
Зима недарма злиться, а разом з нею ми, адже саме з зимою кіло до нас все зайшли.
Зима – це час, коли ти чекаєш літа, але в той же час шалено радієш снігопаду, і тихенько наспівуєш пісню з реклами кока-коли.
Зима дуже довга, правда? – Вона здається довгою, але не буде вічною.
Зима – це час, коли шуби вигулюють своїх господинь.
Зима пахне мандаринами, ваніллю і гарячим шоколадом.
Зима – це дитинство … Довгі вечориз батьками, м’який запах чаю з лимоном.
Зима підстьобує нас гріти добро в своїх ручках і ділитися ним одним дотиком.
Зима – це життя кристалів, архітектор сніжинок, вогонь морозу, душа сонячного променя. Всім цим наповнений свіжий зимове повітря.
Зима схожа на розлуку, Взимку кристали льоду співають, І холод вин народжує нудьгу, І звуки повільно течуть, Оволодівають мною, і плещуть, І, як годинник, все б’ють і б’ють, І стрілки часу скрегочуть, І стрілки часу скрегочуть.
Зима – це коли йдеш по вулиці, а сніжинки лізуть до тебе цілуватися! Приходжу додому вся зацілували …
Зима перетворює падає з неба воду і серця людей в камінь.
Зима – це коли хлопець лізе до тебе під майку, а у тебе колготки до самого ліфчика натягнуті.
Зима прийшла негадано, несподівано … Адже в грудні її ніхто не чекає. І комунальних служб робота невпинно. Знову почнеться … коли сніг зійде …
Зима – це коли перестаєш ходити як жінка і починаєш ходити як пінгвін.
Зима прийшла рано. Здавалося, стояли хороші осінні дні, коли повітря свіже і чисте, небо блакитне, а хмари пухнасті, на сонечку тепло, а в тіні прохолодно. Ідеальний час року. І в раптом все стає сірим, вогким, дощовим, холодним і сонце разом втрачає все тепло.
Зима – це коли приходячи додому, йдеш ставити чайник раніше, ніж включаєш комп’ютер.
Зима прийшла, зима пішла, а літо – це літо!
Зима – це коли з задоволенням миєш посуд гарячою водою. Сама. Добровільно.
