Задумчивая душа схиляється до самотності.
Дати ніщемувіна – царем постане він;
Лисенка підпоїти – на лева повстане він;
І мудрий в хмелю по-юному прокинуться;
А юний буде пити – мудріше стане він.
Про мудрець, якщо той чи цей дурень. Називає світанком опівнічний морок – Прикинься дурнем і не сперечайся з дурнями. Кожен, хто не дурень – вільнодумець і ворог.
Рука черпнуть води шукала! Чи не збулося.
І ноги жадали привалу! Чи не збулося.
Але найбільше прикро мені за серце,
Як солодко воно мріяло! Чи не збулося.
Ти обійдений нагородою? – Забудь!
Дні вервечкою мчать? – Забудь!
Безтурботний вітер у вічній книзі життя.
Чи міг і не тією сторінкою ворухнути!
Усім грішникам страждати і корчитися в вогні,
Але жодних я припекти раджу подвійно.
Адже сам пророк сказав: «Коль жадібний мусульманин»
І щедрий християнин, – другий дорожче мені!
Наша найбільша сила полягає в доброті і ніжності нашого серця.
Перед погонщіцей – своєю долею – не бійся.
Не так вже й довго їй володіти тобою, не бійся.
Що в минулому кануло, все проводжай посмішкою,
І нехай майбутнє загрожує бідою, що не бійся.
Чи не бйся, друг, сьогоднішніх негараздів!
Чи не сумнівайся, час їх зітре.
Хвилина є, віддай її веселощів,
А що потім прийде, нехай прийде!
Свою зліпити б життя з найрозумніших справ.
Там не додумався, тут зовсім не зумів.
Але Час – ось у нас вчитель кмітливий!
Як запотиличник дасть,ти трохи порозумнішав.
Я в цей світ прийшов – багатшими став він? Піду – великий чи потерпить він шкоди? О, якщо б хто-небудь мені пояснив, навіщо я, з праху викликаний, знову стати їм приречений?
Кому там від Любові спокій необхідний?
Вважай – небіжчикам, вже точно не живим,
Того, хто про Любов і не чув жодного разу,
Вважай небіжчиком, вже точно не живим.
Вино пити – гріх. Подумай, не поспішай!
Сам проти життя явно не гріши.
В пекло посилати через вина і жінок?
Тоді в раю, напевно, ні душі.
В світі тимчасове, сутність якого – тлін,
Чи не здавайся речей несуттєвим в полон.
Сущим в світі вважай тільки дух всюдисущий,
Чужий всяких речових змін.
Ти сьогодні не владний над завтрашнім днем,
Твої задуми завтра розвіються сном!
Ти сьогодні живи, якщо ти не є божевільним.
Ти – не вічний, як все в цьому світі земному.
Чи не оплакуй, смертний, вчорашніх втрат,
Справ сьогоднішніх завтрашньої міркою НЕ міряй,
Ні колишньої, ні прийдешньої хвилині не вір,
Вір хвилині поточної – будь щасливий тепер!
безгрішним приходимо – і грішимо,
Веселими приходимо – і сумуємо.
Спалюємо серце гіркими сльозами.
І сходимо в прах, розвіявши життя як дим.
[Su_notenote_color = “# fbe0b8” radius = “20”]
Хто пив – пішов, хто п’є – піде! Але хіба вічний той – хто нічого не п’є?!
Наче сонце, горить, не згораючи, любов.
Немов птах небесного раю – любов.
Але ще не любов – солов’їні стогони.
Чи не стогнати, від любові вмираючи, – любов!
Швидше голодний лев відмовиться від їжі ніж жінка від підлості і брехні.
В цьому світі любов – прикраса людей,
Бути позбавленим кохання – це бути без друзів.
Той, чиє серце до напою кохання не линув,
Той – осел, хоч не носить ослиних вух.
Боротьба дає смак життя.
Де, коли і кому, милий мій, вдавалося.
До втрати бажань себе догодити?
Коли йдете на п’ять хвилин, не забувайте залишати тепло в долонях. В долонях тих, які вас чекають. В долонях тих, які вас пам’ятають.
