Ти краще будь один, ніж разом з ким попало.
Чи не оплакуй, смертний, вчорашніх втрат.
День сьогоднішній завтрашньої міркою НЕ міряй.
Ні колишньої, ні прийдешньої хвилині не вір, вір хвилині поточної – будь щасливий тепер.
Красивим бути – не означає їм народитися,
Адже красу ми можемо навчитися.
Коли гарний душею
Людина – Яка зовнішність може з нею зрівнятися?
Будь, як вогонь, гарячий, будь, як вода, прозорий. Чи не ставай, як пил, підкорений усім вітрам.
Чим нижче чоловік душею, тим вище задирає ніс. Він носом тягнеться туди, куди душею не доріс.
Грядущий день і минуле століття.
Мене не турбують.
Але в цей день, поточний день.
Мені струни пісню будують.
Хто життям біт, той більшого доб’ється.
Пуд солі з’їв вище цінує мед.
Хто сльози лив, той щирою сміється.
Хто помирав, той знає, що живе!
Тверезий, я замикаюся, як в панцирі краб.
напиваючись, я стаю розумом слабкий.
Є мить між тверезістю і сп’яніння.
Це – найвища правда, і я – її раб!
В одне вікно дивилися двоє.
Один побачив дощ і бруд.
Інший – листя зеленої в’язь, весну і небо блакитне.
В одне вікно дивилися двоє.
До того, як доля тебе схопить за пояс, краще цю долю самому схопити!
Ми джерело веселощів – і скорботи рудник.
Ми вмістилище скверни – і чисте джерело.
Людина, немов у дзеркалі світ – багатоликий.
Він незначний – і він же безмірно великий!
Життя соромно за тих, хто сидить і сумує.
Хто не пам’ятає утіх, не прощає образ …
Як часто, в житті помиляючись, втрачаємо тих, ким дорожимо.
Чужим сподобатися намагаючись, деколи від ближнього біжимо.
Підносимо тих, хто нас не стоїть, а найвірніших зраджуємо.
Хто нас так любить, ображаємо, і самі вибачень чекаємо.
Той, хто світ підносить щасливчикам в дар,
Іншим – за ударом завдаєудар.
Не горюй, якщо менше інших веселився.
Будь задоволений, що менше за інших постраждав.
Нас напихають однієї і тієї ж піснею:
Хто праведно живе, той праведним воскресне.
А я все життя з коханою і з вином,
Таким адже і воскреснути цікавіше!
