Співчуття – це нерідко здатність побачити в чужих нещастях свої власні, це – передчуття лиха, які можуть спіткати і нас.
Доброта повинна бути не позбавлена відомої твердості, інакше це не доброта. Коли проповідують любов, в якій забагато пхикання і сльозливості, в протидію треба вчити ненависті.
Добрій людині весь світ – свій будинок, злому – і своя хата чужа.
Похвали за доброту гідний лише людина, у кото¬рого вистачає твердості характеру на те, щоб іноді бути злим; в іншому випадку доброта найчастіше го¬воріт лише про бездіяльність або про нестачу волі.
Добро і зло перебувають в світі в однаковій кількості. Звідси випливає необхідну рівновагу добра і зла в природі, рівновагу, яка обумовлює її гармонію.
Доброта – золотий ланцюжок, за допомогою якої суспільство пов’язує себе один з одним.
Скільки ж потрібно мудрості, щоб ніколи не втрачати доброти!
Доброта – це любов до людей, більша, ніж вони того заслуговують.
Роблячи добро хорошій людині, ми робимо його ще краще, але злий від надаваних йому благодіянь стає ще зліше.
Скільки в людині доброти, стільки в ньому і життя.
Доброта – мова, яка можуть чути глухі і бачити сліпі.
Забудьте про зла – у вас залишиться добро. Забудьте про добра – що у вас залишиться?
Недостатньо бути добрим, потрібно ще бути тактовним.
Доброта – якість, надлишок якої не шкодить.
Коли твориш добро, сам відчуваєш якесь радісне задоволення і законну гордість, супутню чистої совісті.
Наші добрі якості більше шкодять нам в житті, ніж погані.
Доброта – мова, на якому німі можуть говорити і який глухі можуть чути. Доброта без розуму пуста.
Будь-яке в світі добро можна на зло звернути.
Той, хто має намір робити добро, не повинен очікувати, що люди приберуть всі камені з його шляху, він зобов’язаний спокійно прийняти свій жереб і в тому випадку, якщо йому навалять нових. Подолати ці труднощі може лише така сила,яка при зіткненні з ними духовно прояснюється і зміцнюється. Обурення – це розтрата сил.
Доброта важливіше мудрості, і визнання цього, є початок мудрості. Доброта завжди в моді.
