Прилетить сьома куля
Догодить в твою голову
Тут і згадаєш
Тут і скажеш –
Ну, хлопці, ви даєте.
Задуши слухняними руками.
Крізь вогні, крізь ліси – на слухняного килимі.
Захований за рогом.
Слизьким вузликом доpога затягнулася, заpвалась.
Прихильникам порядку нашкодь якомога більше.
Солодкі цукерки хвилинних послаблень.
Головне, що дощик забрав смітинку.
А раптом все те, що шукаємо, знаходиться при розтині.
Люди сатаніють, вмирають, перетворюючись.
Свої подумали, що я чужий.
Я йду по весняній воді.
В безглуздому калейдоскопі днів.
Я вважаю, все, про що має сенс говорити – це тільки зокрема. Тому що все, що стосується узагальнень – це дуже річ складнаі зрозумілі тільки на рівні не людей, скажімо, а якихось інших істот, які над нами. Архетипів, може, якихось.
Який день, який рік.
Порочне запах засохлого риби.
Кроки вперед мені даються все важче. Кожен раз, коли закінчую роботу над новою піснею, здається, що вона остання і далі йти неможливо, але кожен раз попереду знаходиться просвіт.
Усіх об’єднує одне бажання.
Анархія це такий світоустрій, яке лише на одного. Двоє – це вже занадто, потворно багато.
Жоден католик не дозволить собі бути Христом, а я ось відкрито можу заявити, що внутрішньо я істинно такий, як підноситься Христос на картині Грюневальда!
