Олександри більше немає. Відтепер я Хюррем.
Найбільша, найсильніша любов для мене на цьому світі – це ваша любов, Повелитель.
Моє сонечко, золотокосе Султанша. Вони вважають, що твою маму можна зламати, але їм не вистачить сил. Дивись, що зробила твоя мама-рабиня, яку всі принижують. Я позбудуся усіх по черзі, хто стоїть між мною і Сулейманом. З Ізабеллою покінчено, чергу за Ібрагімом. Потім Валіде, Махідевран і Мустафа. Всі підуть з дороги один за одним. Розпочнеться наш Султанат: ти, я і твої брати. Разом ми будемо дуже щасливі. Справжні господарі цього палацу – це ми!
– Повелитель, нікому не повірить крім мене. Я скажу, що це не правда. І ніхто нічого мені не зробить – Є спосіб це з’ясувати. Я зараз піду і розповім про все повелителя. Подивимося, що тоді станеться.
– Ну припини, у мене багато роботи. – Ібрагім або Хюррем – з ким краще працювати? – Ти ревнуєш до Ібрагіма? – Звичайно, він бачить частіше мене мого султана. – Доведеться тобі змиритися.
Якщо з голови мами впаде хоч волосінка- нікому не зносити голови.
У цьому кільці моя душа, і будь-кому, крім мене, воно принесе нещастя.
Молодість – це книга. Ми її прочитали, і вона закінчилася.
– В дитинстві я ходила босоніж. Матушка говорила: пройдися босоніж і вся туга і біди підуть. Земля дарує людині добро і радість. Мені здається, вона була права. – Вона була права. Тільки земля дає нам справжній спокій. Але ось тільки, де цей спокій шукати: на землі чи під землею?
У цьому кільці моя душа, і будь-кому, крім мене, воно принесе нещастя.
Частка душі моєї, мій повелитель, Світло очей моїх, мій пан. І ночі не проходить, щоб світ не горів від іскри вогню, що народжує мій стогін, І ранку не буває, щоб небес не розкрилися від плачу, що народжений бажанням побачити Ваш променистий лик. Частка душі моєї, світло очей моїх, надія моя двох світів, Клянуся, заради Вас живу я в цьому світі. Чи не висловити моїх почуттів словами, не пролити їх на папері. Якби моря стали чорнилом, а дерева перетворилися б у пір’я, То висловили б вони все горе від цієї розлуки, то благали б Аллаха: «Про Всевишній, з’єднай ту невільницю з її повелителем». Ах, частинка душі моєї, мій повелитель, я довіряю вас Аллаха Всемогутнього.
