Справа не в слові, а в тоні, в якому це слово вимовляється.
Хто не належить своїй батьківщині, той не належить і людству.
Гроші – це сонце життя, без якого життя тяжка, похмура і холодна.
Вірити і не знати – це ще означає що небудь для людини; але знати і не вірити – це рівно нічого не означає.
Початковий виховання повинно бачити в малюкові не чиновника, що не поета, що не ремісника, але людини, який міг би згодом бути тим або іншим, не перестаючи бути людиною.
З усіх критиків найбільш великий, найгеніальніший, найбільш непогрішний – час.
Для низьких натур нічого немає приємніше, як мстити за свою нікчемність, кидаючи брудом своїх поглядів і думок в святе і велике.
Книга є життя нашого часу, в ній все потребують – і старі, і малі.
Якщо б вибір в любові вирішувалось тільки волею і розумом, тоді любов не була б почуттям і пристрастю.
Виховувати не означає тільки вигодовувати і винянчівать, а й дати напрямок серцю і розуму, – а для цього хіба не потрібно з боку матері характеру, науки, розвитку, доступності до всіх людських інтересам?
Учень ніколи не перевершить учителя, якщо бачить у ньому зразок, а не суперника.
Праця облагороджує людину.
Якщо до цих пір людство досягло багато чого, це означає, що воно ще більшого має досягти в швидке час. Він вже почав розуміти, що воно – людство: скоро захоче воно справді стати людством.
Почуття – вогонь, думка – масло.
Є багато пологів освіти і розвитку, і кожне з них важливо саме по собі, але всіх їх вище має стояти освіту моральне.
Жінка мислить серцем, а чоловік любить головою.
Все благо, і велике, і розумно – свого часу і на своєму місці.
Павлин, гордовито розпускає пишний хвіст свій перед іншими птахами, має славу тваринам красивим, але. НЕ розумним.
Тільки в чесній і безкорисливої діяльності полягає умова людської гідності.
