Перспектива – все життя писати летючки, викладати думки, взяті з правильних, але не мною придуманих кніг.Еслі з мене витрусити прочитане, що залишиться? Марксистський метод.
Але мені – люди, і ті, що образили – ви мені всього дорожче і ближче. Бачили, як собака б’єруку лиже ?!
Добре, коли в жовту кофту душа від оглядів закутана!
Люби будинків, багатих круши!
Що ж, сиди і в плачі Нілом нілься!
Всі ви, люди, лише дзвіночки на ковпаку у бога.
Чи не вискочиш з серця!
забуду рік, день, число. Замкнися самотній з аркушем паперу я. Творити, просвітлених стражданням слів нелюдську магія!
Як трактир, мені страшний ваш страшний суд! Мене одного крізь палаючі будинки повії, як святиню, на руках понесуть і покажуть Богові у своє виправдання.
І баченням вставав віднесений від тебе лик, очима визаріла ти на килимі його, ніби вимріяв якийсь новий Бялик сліпучу царицю Сіону евреева.
Любов мою, як апостол свого часу, у тисячу тисяч рознесу доріг. Тобі в віках уготована корона, а в короні слова мої – веселкою судом.
нажрутся, а після в німий сліпоти, вивалився мясамі в пусі і ваті, сповзуть один на одному потіти, міста здригаючись скрипом ліжок.
Громадянин, а громадянин, в театр для задоволень ходют, а не по справі. Вам ввічливо кажуть, котитеся звідси ковбасою!
Бей буквами, треба якими, а все інше доробить моторами.
Днів бик пег. Повільна років гарба. Наш бог біг. Серце наш барабан.
Найменша порошинка живого найцінніше, що я зроблю і зробив!
Я – поет. Цим і цікавий. Про це і пишу. Про решту – тільки якщо це відстоялося словом.
В свято фарбуйте сьогоднішнє число. Творити, розп’яття рівна магія. Бачите – цвяхами слів прибитий до паперу я.
Майбутнє не прийде саме, якщо не приймемо заходів. За зябра його, – комсомол! За хвіст його, – піонер!
Підіймає площа шум, екіпажі рухаються, я ходжу, віршики пишу в записну книжечку.
