Виховання є засвоєння хороших звичок.
Ніби і в державах правителі – ті, які по-справжньому правлять, – відносяться до своїх підданих якось інакше, ніж пастухи до овець, і ніби вони вдень і вночі тільки й думають про щось інше, а не про тому, звідки б витягти для себе користь.
Музика – це моральний закон. вона даєдушу всесвіту, крила розуму, політ уяві; музика надає чарівність всього буття.
Справедливість, стверджую я, це те, що придатне найсильнішому.
У серйозних справах треба бути серйозним, а в несерйозно – не треба.
А чи вважаєш ти, що людина стане відповідати всупереч своїм поглядам, все одно, чи існує заборона або його немає.
Розумний карає не тому, що був вчинено проступок, а для того, щоб він не відбувався надалі.
Справедливість як відплата належного кожній людині.
Надії – сни, що не сплять.
Ось тоді було життя, а тепер хіба життя!
На філософію тому руйнується ганьбу, що не по достоїнству беруться за неї: чи не звані, а обрані повинні нею займатися.
Твердженням Фокілід, що фортеця тіла треба розвивати в собі лише тоді, коли вже забезпечені умови життя?
Якийсь страшний, дикий і беззаконний вид бажань таїться всередині кожної людини, навіть у тих з нас, що здаються цілком помірними; це-то і виявляється в сновидіннях.
Коли тіло у людини в порядку, воно своїми власними добрими якостями викликає гарне душевний стан; по-моєму, навпаки, хороше душевний стан своїми добрими якостями обумовлює найкращий стан тіла.
Адже все, що відноситься до мусіческого мистецтву, має завершуватися любов’ю до прекрасного.
Необхідність – мати всіх винаходів.
Стало бути, не можна привносити і насолоду: з ним не повинно бути нічого спільного у правильно люблячих або коханих, тобто ні в закоханого, ні у його улюбленця.
Творіння розсудливих затьмаряться витворами шалених.
– Тим часом правильної любові властиво любити скромне і прекрасне, притому розважливо і гармонійно.
