Згрішивши, ні до чого себе пеклом лякати!
Стати безгрішним не треба собі обіцяти!
Для чого милосердному Богу безгрешнік?!
Грішник потрібен Всевишньому, щоб прощати!
Ти наше серце в брудний кому вклав.
Ти в рай змію підступну впустив. І людині –
Ти ж обвинувач? Швидше проси, щоб він тебе простив!
Будь м’якше до людей! Хочеш бути мудріше? –
Не роби боляче мудрістю своєю.
З кривдницею – Долею воюй, будь сміливий,
Але сам клястися не ображати людей!
Ні у світу початку, кінця йому немає,
Ми підемо назавжди – ні імен, ні прикмет.
Цей світ був до нас, і навіки прибуде,
Після нас простоїть ще тисячу років.
Про майбутнє і минуле не журися,
Сьогоднішньому щастя ціну знай.
Щастя сміливим дається, не любить тихонь,
Ти за щастя і в воду йди і в вогонь.
Перед богом рівні і бунтар і покірний,
Чи не зівай – своє щастя не прогав.
Коли в людини кидаєш бруд, пам’ятай – до нього вона може не долетіти, а на твоїх руках залишиться.
Ось знову день зник, як вітру легкий стогін,
З нашого життя, друг, навіки випав він.
Але я, поки живий, тривожитися не стану.
На згадку про день, що відійшов, і дні, що не народжений.
Живи правильно, будь тим задоволений, що є, живи вільно, бережи свободу і честь. Не горюй, не заздри, хто багатший, хто бідніший тебе – тих на світі не злічити.
Що толку тлумачити того, хто нетямущий!
Що таке щастя? Нікчемна трохи. Ніщо.
Що від прожитого життя залишилося? Ніщо.
Був я палаючого свічкою насолоди.
Все, здавалося, – моє. Виявилося – ніщо.
З етойжізнью короткою, равною подиху,
Звертайся, як з даної тобі напрокат.
Нам і їжа і сон не потрібні зовсім були,
Поки з чотирьох стихій нас не зліпили.
Але все, що дали нам, віднімуть безумовно,
І станемо ми знову дрібкою сірого пилу.
Причина – начебто випадковий крок твій, але спіткнешся точно так, як судилося.
Спочатку всього іншого – любов,
У пісні юності перше слово – любов.
О, недосвідчена в світі любові неборака,
Знай, що всього нашого життя основа – любов!
Оскількихліб наш Небом визначений,
Чи не стане менше він, не стане більше він.
Ти не журися, друже, про те, що не дісталося, –
Зумій відкинути те, чим ти обтяжений.
Про жорстоке небо, безжалісний бог!
Ти ще ніколи нікому не допоміг.
Якщо бачиш, що серце обвуглені горем, –
Ти негайно ще додаєш опік.
В тілі світу душа – це Істини суть,
Твари – почуття, що світу наповнили груди.
Елементи, природа – лише органи тіла,
Все в єдності проходить написаний шлях!
Нашу долю формують саме ті маленькі і непомітні рішення, які ми приймаємо по сто разів на дню.
Чиє серце не горить любов’ю до милої,
Без розради тягне свій вік сумовитий.
Дні проведені без радощів любові,
Вважаю тяготою непотрібної і набридлого.
Як день пройшов, про нього не згадуй, перед днем прийдешнім в страху не стогнати, про майбутнє і минуле не журися, сьогоднішнього щастя ціну знай …
Нехай буду я сто років горіти у вогні,
Не страшний пекло, приснився уві сні,
Мені страшний хор невігласів невдячних.
Бесіда з ними гірше смерті мені.
