Mи з глини, – сказали мені губи глечика, –
Але в нас билася кров кольором яскравіше рубіна …
Твій черга попереду. Участь смертних єдина.
Все, що жваво зараз – завтра: попіл і глина.
Ти чи колишніх мудреців перевершиш,
Вічної таємниці розгадку чи знайдеш.
Чим не рай тобі – ця галявина земна?
Після смерті чи в інший потрапиш.
Чи не стане нас. А світу – хоч би що! Зникне слід.
А світу хоч би що! Нас не було, а він сяяв і буде!
зникнемо ми … А світу – хоч би що!
Немає іншого раю, крім раю жити. Так вмійте, люди, цей рай любити!
Любити і бути коханим – це щастя,
Ви бережіть від простих негод.
І взявши кермо любові спільно жадібно в руки,
Чи не відпускайте ніколи, навіть живучи в розлуці …
Заборона вина – закон, який вважається з тим,
Ким п’ється, і коли, і чи багато, і з ким.
Коли дотримані всі ці застереження,
Пити – ознака мудрості, а не порок зовсім.
Ми йдемо з цього світу, не знаючи.
Ні початку, ні сенсу його, ні кінця.
Якщо бог не почує мене в вишині –
Я молитви свої зверну до сатани.
Якщо богу бажання мої неугодні –
Отже, диявол вселяє бажання мені!
Нас напихають однієї і тієї ж піснею:
Хто праведно живе, той праведним воскресне.
А я все життя з коханою і з вином,
Таким адже і воскреснути цікавіше!
Сутність бога здатний зрозуміти тільки бог.
Я до невірної хотів би душею охолонути,
Новій пристрасті ПОВОЛ себе опанувати.
Я хотів би, але сльози очі застилають,
Сльози мені не дають на іншу дивитися!
Всі аромати жадібно я вдихав.
Пив все промені. Я жінок всіх бажав.
Що життя? Струмок блиснув на сонці.
І десь у чорній тріщині – пропав.
Ти знаєш сам давно, що життя – одну мить.
Коли йдете на п’ять хвилин,
Не забувайте залишати тепло в долонях.
В долонях тих, які вас чекають,
В долонях тих, які вас пам’ятають …
Але все, що дали, – знову заберуть у тебе,
Щоб вільним ти, як раніше, міг залишитися.
Не по бідності я забув про вино,
Чи не зі страху зовсім опустився на дно.
Пив вино я, щоб серце веселощами наповнити,
А тепер моє серце – тобою повно.
Будь всесильний, як маг, проживи сотні років, –
В темної безодні століть не побачать твій світ.
Лише в легендах часом наші долі мерехтять,
Стань же іскрою щастя серед цих легенд!
Світ – мить, і я в ньому мить одне.
Скільки зітхань мені робити за мить судилося?
Будь же веселий, живий! Це тлінне будівлі.
Це нікому у володіння навік не дано.
Життя – мить. Вино – від печалі бальеам.
День пройшов безжурно – хвала небесам!
Будь задоволений тобі призначеної часткою,
Не намагайся її переробляти сам.
Сенсу немає постійно перейматися,
Щоб тут, на Землі, заслужити благодать,
Що тобі призначене, то і отримаєш,
І не більше, ні менше. І нема чого чекати.
Знайся тільки з гідними дружби людьми,
З негідниками НЕ знайся,себе не ганьби.
Якщо підлий ліки наллє тобі – вилий!
Якщо мудрий подасть тобі отрути – прийми!
