Добре міркувати про чесноти – не означає ще бути доброчесним, а бути справедливим в думках – не означає ще бути справедливим на ділі.
Справедливість є найбільшою з чеснот, більш дивною і блискучою, ніж вечірня або ранкова зірка; тому-то ми і говоримо в вигляді прислів’я: «в справедливості полягають всі чесноти».
Хто не робить несправедливості – поважний, але більш ніж удвічі гідний пошани той, хто й іншим не дозволяє її здійснювати.
Звідси два правила альтруїзму – негативне і позитивне: 1) не роби іншому нічого такого, чогособі не хочеш від інших, і 2) роби іншому все те, чого сам хотів би від інших. Коротше і простіше: ці два правила, що з’єднуються звичайно разом, виражаються так: нікого не ображай і всім, наскільки можеш, допомагай (Neminem laede, imo omnes, quantum potes, juva). Перше, негативне, правило називається, зокрема, правилом справедливості, друге – милосердя.
Крайня несправедливість – здаватися справедливим, не будучи таким.
Справедливості немає, є тільки межі.
Це несправедливо, що на сторожі справедливості стоять ті, кому вона абсолютно без потреби.
Хто не робить несправедливості – грізний але більш ніж удвічі гідний пошани той, хто й іншим не дозволяє її здійснювати.
Єдине, що хороший людина повинна робити, – це бути справедливим. Жертва ж своїми силами, своїм життям, своїм щастям є завжди сумна і виняткова необхідність.
Життя не завжди справедлива.
Несправедливість незлічимий: виправляючи одну, ризикуєш зробити іншу.
Справедливість люди цінують через свою власну нездатність творити несправедливість.
Господу Богу зовсім не обов’язково втручатися в людські справи, щоб покарати клятвопорушників, і Всевишній спокійно може продовжувати мовчати. Погані душі в собі самих носять насіння власних бід.
Справедливість – це коли мені дозволено робити все що завгодно.
Справедливість є вища з усіх чеснот.
