Його і не любили, і не зневажали. Він просто був.
Ніхто не знав, наскільки я був хороший, ніхто не здогадувався про мої можливості. Я був невідомим дивом.
Це був геніальний артист у вузьких плавках, що підкреслюють розміри його геніталій, з пустотливим поглядом і кругленькими вухами.
Найкраще в письменника – воно на папері. Усе інше, як правило, нісенітниця.
Світ здебільшого божевільний. А там, де не є божевільним, – зол. А де не злий і не є божевільним, – просто дурний. Ніяких шансів. Ніякого вибору. Крепись і чекай кінця.
Все нам скаже жорстка чиста рядок.
Чому я не хтось інший і не сиджу на бейсбольному матчі? Хвилюючись за результат. Чому я не кухар і не збиваю омлет, як би відсторонено? Чому я не муха на чиємусь зап’ясті і не заповзають в рукав з прихованим хвилюванням? Чому не півень в пташнику і не клюю зернятка? За що мені таке?
