– Як ви стали волоцюгою?
– Так вийшло. Ймовірно, від пияцтва, відрази і необхідності займатися нудною роботою.
Важке пияцтво – підміна товариства і заміна самогубства.
Бодун, електрична голка, погане пійло, кепські жінки, безумство в тісних кімнатках, голод в країні достатку – бог знає, як я став таким виродком, напевно, це просто само собою, коли тебе б’ють знову і знову, а ти не падаєш, все одно намагаєшся думати, відчувати, все одно намагаєшся заново скласти метелика … все це нанесено на карту моєї пики, яку ніхто не захоче вішати собі на стіну.
Більшість з нас – природжені поети. І лише коли наші старійшини до нас добираються і давай вчити тому, чому вони нас вчать, поет вмирає.
Неможливо переоцінити дурість натовпу.
Якби я мав новенький авто і кльові телиці – так е .. л б я всі ці базари про соціальну справедливість.
Чим менше віриш в життя, тим менше втрачаєш. Мені майже нічого було втрачати …
Жінки бувають різні. Є просто жінки, а є чарівні істоти.
Чоловікові іноді потрібна жінка – хоча б як доказ того, що він в змозі добитися її прихильності.
Любов приходила важко і дуже рідко. А коли все ж приходила, то хрін знає чому.
Всім потрібна любов, але не така, яку практикують більшість людей і яка нічого не дає.
Я все одно кинути писати не зможу, це симптом божевілля.
Турбуюся, коли турбуватися нема через що. А коли є з-за чого турбуватися, напиваюсь.
У певному сенсі, як би я ні недолюблював освіту, воно допомагає, коли дивишся в меню або шукаєш роботу – особливо коли дивишся в меню.
Знаєте, в чому різниця між критиком і простим глядачем? Критик дивиться кіно безкоштовно.
Нарешті Сара сказала: «Нам пора додому, кішок годувати». П’янка могла почекати. Голлівуд міг почекати. Кішки чекати не могли. Я підкорився.
Добре, коли викликаєш неприязнь, це розкріпачує.
– Я тут в книжку заглянув і помітив прізвище Селінджер. Про нього забув – він теж чертовски хороший.
– Що з ним сталося?
