В одній годині кохання – ціле життя …
Любов це життя. Втрачаючи любов, ми втрачаємо життя.
У відносинах між чоловіком і жінкою хто то один завжди виявляється сильнішим за другий. Але це не означає, що слабкий не любить сильного.
Любов – це зубний біль у серці.
У літньому віці любов перетворюється в порок.
Любов – це і є велике божевілля чоловіка й жінки.
У ревматизм і в справжню любов не вірять до першого нападу.
Любов – це гра в карти, в якій блефують обидва: один, щоб виграти, інший, щоб не програти.
В людині є потреба в любові і в пристрасті. Добре, якщо джерело любові і пристрасті один і той же.
Любов – це гра в якій програє той, хто сильніший любить.
Велика і єдина оригінальна риса любові в тому, що вона робить щастя не відрізнятись від нещастя.
Любов – це гра, в якій програє він, програє вона, а виграє тільки людський рід.
Найбільше диво кохання в тому, що вона виліковує від кокетства.
Любов – це гра, в якій результат – нічия. Якщо починає вигравати хтось один, любов вмирає.
Вірність в любові вимагає стриманості, але тільки за допомогою неї можна пізнати потаємну красу любові.
Кохання-це саме те почуття, яке не піддається здоровому глузду, не звертає уваги на фінансове становище, зовнішні дані і думка оточуючих.
Вітер змінює форму піщаних барханів, але пустеля залишається колишньою. І колишньої залишиться наша любов.
Любов – це мистецтво, яке осягати лише з роками.
Вічної любові не буває. Буває вдале поєднання звичок. Буває добре в ліжку. Буває відчуття затишку від того, що ти не один. Буває надійність. Ось, власне, і все, чого цілком достатньо для щастя.
Любов – це як кашель, її все одно не приховаєш.
