Якби ти йшов по рівній дорозі, йшов по добрій волі і все ж відступав назад, тоді б справа була пропаща; але оскільки ти піднімаєшся по стрімкому схилу, такому стрімкому, що знизу ти сам здаєшся повислим на ньому, то кроки назад можуть бути викликані тільки особливостями грунту, і впадати у відчай тобі не слід.
Те, що годиться для нас самих, непридатне для інших.
Між світосприйняттям і дійсністю часто існує хворобливе невідповідність.
Немов дорога восени: тільки її виметуть, як вона вже знову покривається сухими листям.
Всі, що можливо, відбувається. Можливо лише те, що відбувається.
Істинний шлях йде по канату, який натягнутий не високомудроватя, а над самою землею. Він призначений, здається, більше для того, щоб про нього спотикатися, ніж для того, щоб йти по ньому.
Клітка пішла шукати птицю.
Я відділений від усіх речей порожнім простором, через границі якого навіть і не прагну пробитися.
Доктор, дайте мені смерть – інакше ви вбивця.
У цьому місці я ще жодного разу не був: інакше дихається, сліпуче, ніж сонце, сяє з ним поруч зірка.
Добро в якомусь сенсі безрадісно.
Я пишу інакше, ніж говорю, говорю інакше, ніж думаю, думаю інакше, ніж повинен думати, і так до найтемніших глибин.
Якби можливо було побудувати Вавилонську вежу, що не піднімаючись на неї, це було б дозволено.
Я прийшов до висновку, що уникаю людей не для того, щоб спокійно жити, а щоб спокійно померти.
Якщо я приречений, то приречений не тільки на смерть, але приречений і на опір до самої смерті.
Не дозволяй злу запевнити тебе, що у тебе можуть бути таємниці від нього.
Вигнання з раю в головній своїй частині вічно. Тобто вигнання з раю остаточно і життя в світі неминуча, проте вічність цього процесу (або, висловлюючись тимчасовими категоріями, – вічна повторюваність цьогопроцесу) дає нам все ж можливість не тільки надовго залишатися в раю, а й справді там перебувати, незалежно від того, чи знаємо ми це тут чи ні.
