– Ну, в школі на мене не нудьгують, – відповіла дівчина. – Чи бачите, вони кажуть, що я нетовариська. Нібито я погано сходжуся з людьми. Дивно. Тому що насправді я дуже товариська. Все залежить від того, що розуміти під спілкуванням. По-моєму, спілкуватися з людьми – значить базікати ось як ми з вами. – Вона підкинула на долоні кілька каштанів, які знайшла під деревом в саду. – Або розмовляти про те, як дивно влаштований світ.
– Вірші! Терпіти не можу віршів, – сказала місіс Бауелс.
– А ви їх коли-небудь чули?
Якщо не хочеш, щоб людина засмучувався через політику, не дай йому можливості бачити обидві сторони питання. Нехай бачить тільки одну, а ще краще – жодної. Нехай забуде, що є на світі така річ, як війна. Якщо уряд погано, ні чорта не розуміє, душить народ податками, – це все-таки краще, ніж якщо народ хвилюється. Спокій, Монтег, понад усе! Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще пам’ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати всі головні міста штатів або хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова в минулому році. Набивайте людям голови цифрами, начиняють їх нешкідливими фактами, поки їх не занудило, – нічого, зате їм будездаватися, що вони дуже освічені. У них навіть буде враження, що вони мислять, що вони рухаються вперед, хоч насправді вони стоять на місці. І люди будуть щасливі, бо «факти», якими вони напхані, це щось незмінне. Але не давайте їм такий слизькій матерії, як філософія чи соціологія. Не дай бог, якщо вони почнуть будувати висновки і узагальнення. Бо це веде до меланхолії! Людина, яка вміє розібрати й зібрати телевізорну стіну, – а в наші дні більшість це вміє, – куди щасливішим людини, що намагається виміряти і обчислити всесвіт, тому що не можна її ні виміряти, ні обчислити, не відчувши при цьому, як сам ти нікчемний і самотній. Я знаю, я пробував! Ні, до біса! Подавайте нам розваги, вечірки, акробатів і фокусників, відчайдушні трюки, реактивні автомобілі, мотоцикли-гелікоптери, порнографію і наркотики. Побільше такого, що викликає найпростіші автоматичні рефлекси! Якщо драма беззмістовна, фільм порожній, а комедія бездарна, дайте мені дозу збудливого – вдарте по нервах оглушливої музикою! І мені здаватиметься, що я реагую на п’єсу, тоді як це всього-на-всього механічна реакція на звуковолни. Але мені-то все одно. Я люблю, щоб мене труснуло як слід.
