Час спалює роки й людей, спалює сам, без допомоги Монтега. А якщо він, Монтег, разом з іншими пожежниками спалювати те, що створено людьми, а сонце буде спалювати Час, то не залишиться нічого. Все згорить.
Хтось повинен зупинитися. Сонце не зупиниться. Значить, схоже, що зупинитися повинен він, Монтег, і ті, з ким він працював пліч-о-пліч всього лише кілька годин тому. Десь знову повинен початися процес збереження цінностей, хтось повинен знову зібрати і зберегти те, що створено людиною, зберегти це в книгах, в грамофонних платівках, в головах людей, уберегти будь-яку ціну від молі, плісняви, іржі, тліну і людей з сірниками. Світ повний пожеж, великих і малих. Люди скоро будуть свідками народження нової професії – професії людей, що виготовляють вогнетривку одяг для людства.
Чи не Вимагаю гарантій. І не чекає порятунку від чогось одного – від людини, машини чи бібліотеки. Створюйте самотужки засоби порятунку, – и если втопить, то прінаймні знатімете, что плівлі до берега.
І карлик, піднявшись на плечі велетня, бачить далі його.
Як можна більше спорту, ігор, розваг – нехай людина завжди буде в натовпі, тоді йому не треба думати.
І чорт вміє іноді послатися на святе письмо
-Люди ні про що не говорять.- Не може бути!- Тa кaжу ж вaм — ні про що! Одне й те сaме — мaрки aвтомобілів, моди, плaвaльні бaсейни, ще й прикaзують: «Як шикaрно!» Але всі торочaть одне й те сaме! А в кaв’ярні вмикaють ящики жaртів і слухaють ті сaмі жaрти чи вмикaють музичний екрaн і дивляться, як по ньому бігaють бaрвисті візерунки, aле все це aбстрaкція, лише грa кольорів. А музеї? Ви бувaли в них? Теж aбстрaкція. Тепер усе тaке. Дядько кaже, колись було інaкше. Колись дaвно-дaвно кaртини розповідaли про щось і нaвіть покaзувaли людей.
Когда нечего терять — не боишься риска.
Фабер понюхал книгу. «Знаете, книги пахнут мускатным орехом или еще какими-то пряностями из далеких заморских стран. Ребенком я любил нюхать книги».
