Коли нас покидають, ми шукаємо порятунку в звинуваченнях – щоб ті, хто нас кинув, виправдовувалися і вибачалися і тим самим були з нами. У цьому сенсі ми всерйоз сприймаємо свої звинувачення, але взагалі готові на будь-який вид амністії.
Йти від улюблених людей – це самогубство.
Ніколи не слід одному бродити по тих місцях, де ви були вдвох.
Знаєш, коли ми остаточно втрачаємо дорогих нам людей? Коли більше не відчуваємо болю від їх втрати.
Зрештою, ми забуваємо людей. Спочатку мучимося, а потім настає момент, і ми їх відпускаємо.
Якщо намагатися всіх утримати, можна руки зламати.
Ніколине намагайся повернути того, хто одного разу сам від тебе відмовився.
